Які ж там справи зі «Справою Василя Стуса»?
У травні 2019 році харківське видавництво «Віват»
випустило у світ книгу українського журналіста Вахтанга Кіпіані «Справа Василя
Стуса». Головною ідеєю цієї історії було показати боротьбу однієї людини проти
величезної комуністичної системи. Книгу написано на основі матеріалів
кримінальної справи Василя Стуса 1980 року, тож до публікації було включено
основні, найголовніші матеріали кримінальної справи. Документи, які входили до
книги, наведено в повному обсязі, без редагування. Тобто тут й архівні документи, і листи, і спогади, й інтерв’ю…
Здавалося б: потрібна оповідь, яка змогла би висвітлити
важливі нюанси нашої історії і послужити гарним прикладом «як не треба». Не
дивно, що книга після виходу отримала купу нагород, зокрема персональну
відзнаку директорки ГО «Форуму видавців» Катерини Шевченко.
Та у нас, на пострадянському просторі, так легко й просто
не буває. Як виявляється, фактаж даного матеріалу зачепив відомого
проросійського українського політика Віктора Медведчука. Діло в тому, що у свій
час, у 1980 році, Віктор Медведчук був адвокатом у судовому процесі над Стусом.
Покопирсавшись в архівах, можна дійти висновку, що великого бажання брати
деталі справи й відстоювати свого підзахисного у Медведчука не було. Тож не
дивно, що справа з тріском провалилася і Василь Стус опинився за ґратами.
Повертаємося до сучасності. Виходить книга, користується
попитом, набуває популярності. Але в один вересневий день 2019 року Віктор
Медведчук подає позов на видавництво «Віват» та друкарню «Юнісофт» і вимагає
заборонити поширення книги, тому що вважає, що інформація не відповідає
дійсності й паплюжить його ім’я та репутацію.
Що ж, досить тривалий час йшов розгляд справи. І от, за
рік, у жовтні 2020, суд вбачає у матеріалі тези, які порушують честь і гідність
Віктора Медведчука, тож вирішує таки заборонити розповсюдження тиражу книги
Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса».
Висновок з цієї історії кожен може зробити свій, та, як
кажуть, «маємо, що маємо»…