Рене Магрітт вам не Бред Пітт. То хто ж він такий?
Рене Магрітт - бельгійський сюрреаліст, що відомий на увесь світ. Він став не просто художником, про якого говорять протягом майже століття, але й натхненником для багатьох сучасних діячів, зокрема у модній індустрії. Його картини - суцільні загадки, на які немає єдино правильного розв’язання. Саме цей феномен робить його цікавою особистістю та помітною фігурою в мистецтві.
21 листопада відзначається 122 роки з дня народження художника. Тому давайте трішки поговоримо, що ж це за фігура така.
Не будемо розбирати біографію і життєві перепетії, адже це так втомлююче. Відразу перейдемо до найцікавішого - творчості.
Перед тим як знайти себе, художник спробував себе в кількох стилях.
В ранні роки на Рене справили враження кубізм та футуризм, що відбилося у його роботах. Художник мав відношення й до дадаїзму, але це не прослідковувалося в картинах.
На стежку сюрреалізму митець став після побаченої картини Джорджо де Кірко “Пісня любові”.
«Отже, році у двадцять п'ятому я вирішив писати предмети, ретельно виписуючи всі деталі. Тим самим я лише відмовлявся від живописної манери, яка допомагала мені вирішувати проблему зображення суті предметів».
Перша картина, яку вже сам Магрітт вважав сюрреалістичною - «Втрачений жокей».
Навіть перейшовши до сюрреалізму автор продовжує експериментувати, цього разу з назвами. Він малює предмети і навмисне підписує їх неправильно, називаючи сумку - небом, ніж - птахом. Найвідомішою картиною цього періоду є зображення трубки із написом “Це не трубка”. Яка від автора здобула назву “Віроломство образів”.
З 1943 року, коли війна була в самому розпалі, стиль написання картин Рене Магрітта різко змінюється і він стає імпресіоністом. Він починає писати легкі та яскраві картини і відходить від сюрреалізму. Це пов’язано з його бажанням підбадьорити людей та відволікти від жахіть війни.
Пізніше художник повертається до сюрреалізму, адже це і є його стиль. І лише в пізні роки, а точніше 50-60-і рр. ХХ ст., перед смертю, починають вимальовувати образи, які є символом та візитівкою Рене Магрітта. Побачивши ці образи, відразу можна назвати автора робіт, їх не сплутаєш ні з чим.
Це образи яблук, капелюхи-казанки, птахи, дивні сфери, валуни і бельбоке. Останнє - предмет, схожий на шахову фігуру, назва якого запозичена у дитячої іграшки. Бельбоке кожен раз має різну функцію: це може бути дерево, людина, музичний інструмент і шахова фігура.
Магрітт багато вивчав зв’язок між образом та назвою. Саме тому він довго та ретельно підбирав назви до своїх картин, а коли радився з друзями щодо назви, то майже ніколи не приймав чужих ідей, а завжди придумував свої оригінальні та досконалі назви.
Картини, що змушують подумати, така собі інтелектуальна творчість.